Модуль 5. Етапи формування психосоціальних компетентностей (життєвих навичок) учнів

Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

Сім разів відміряй – один відріж

Народна мудрість

Які бувають рішення

Стратегії при прийнятті рішень

Як приймати зважені рішення

Творче мислення при прийнятті рішень

Навчання навичкам розв’язання проблем і прийняття рішень у школі

Все життя людини складається з постійної потреби приймати різні рішення, починаючи від вибору продуктів в магазині, і закінчуючи вибором власного життєвого шляху і призначення. Деякі рішення не варто приймати похапцем, а варто зважити усі варіанти та їх наслідки.

Одні проблеми виникають через зовнішні фактори, інші люди створюють собі самі. Аналіз проблем та їх вирішення – ціла наука, яка має свої методи і прийоми. Осягнення азів цієї науки, дозволить людині справлятися з більшістю життєвих викликів та проблем.

У дитинстві у людей немає проблем з прийняттям важливих рішень, так як про все піклуються дорослі. Але з віком, людині доводиться не тільки приймати рішення самостійно, а й брати на себе відповідальність за їхні наслідки. Часом це дуже складно. Щоб зробити правильний вибір, важливо чітко усвідомлювати, хто і що впливає на цей вибір, знати ефективні методи прийняття рішень.

Рішення, які не вимагають особливих роздумів, є простими. Щодня люди приймають десятки, сотні таких рішень. Тому їх називають щоденними – наприклад, що сьогодні вдягнути, сходити в ресторан або приготувати вечерю вдома. Рішення, які можуть привести до серйозних наслідків, називаються складними. Деякі з них, наприклад, на яку роботу влаштуватися, впливають на подальшу долю людини, їх називають доленосними. Тому потрібно приймати зважені, раціональні рішення.

Існує декілька стратегій, які при правильному використанні можуть допомогти генерувати рішення. Незважаючи на те, що жодна окремо взята стратегія не може гарантувати універсальних рішень на всі випадки життя, вміння застосовувати ці стратегії додасть спрямованості і впевненості діям при вирішенні нових завдань.

Мозковий штурм

Американський хімік Лінус Паулінг одного разу сказав: «Кращий спосіб мати хороші ідеї – це мати багато ідей». Отримати безліч ідей може допомогти мозковий штурм.

Вперше цей метод був запропонований Осборном (Osborn, 1963), як метод групового рішення задачі, але виявився корисним і для індивідуальної роботи над завданнями. Його метою є генерування якомога більшого числа рішень. Призначення мозкового штурму – підштовхнути людей, зайнятих пошуком рішень, до висування неймовірних і фантастичних ідей. Всі ці ідеї заносяться в список – причому незалежно від того, наскільки безглуздими вони здаються. Принцип, закладений в основу цієї стратегії, полягає в тому, що чим більше кількість висловлених ідей, тим більша ймовірність, що, принаймні одна з них, виявиться вдалою. Щоб заохотити творчу силу уяви, правила цієї стратегії виключають будь-яку критику і висміювання ідей, навіть якщо вони абсолютно безглузді. Винесення рішення про цінність ідей переноситься на наступну стадію мозкового штурму, де різні ідеї аналізуються, класифікуються, частково комбінуються з метою удосконалення. Мозковий штурм можна проводити як індивідуально, так і маленькою чи великою групою людей. Після проведення мозкового штурму перелік можливих рішень повинен бути ретельно вивчений, щоб знайти рішення, з урахуванням накладених на це завдання обмежень – найчастіше фінансових, часових, етичних.

Аналогії та метафори

Навряд чи людина зможе уявити абсолютно нову проблему, не схожу і не пов'язану з жодною раніше вирішеною. Гик і Холіок (Gick & Holyoak, 1980) поставили запитання: «Звідки виникають нові ідеї?» Багато вчених відповідають, що їхні ідеї або рішення завдань приходять з усвідомлення аналогій і метафор, витягнутих з різних академічних дисциплін (Hadamard, 1954).

Насправді ж виявляється, що більшість загальних висновків зроблено при виявленні подібності (аналогій і метафор) між двома або більше ситуаціями. Подібно підказці, аналогія повинна сприйматися як складова частина розв'язуваного завдання, відповідно до якої її і треба перетворити. Наприклад, використання особистих аналогій ефективно при вирішенні широкого кола конфліктних ситуацій. Якби кожна з конфліктуючих сторін могла поглянути на проблему з точки зору опонента, то, ймовірно, виникли б нові рішення. Обидві сторони можуть виявити спільні інтереси і, скориставшись цим, знайти прийнятний для всіх вихід (Bernstein, 1995; Fisher & Ury, 1991).

Консультація фахівця

Іноді в житті людини трапляється, що вона не може вирішити проблему самостійно. І в такому випадку, найкращим рішенням є залучення фахівця. Люди звертаються до бухгалтерів для вирішення фінансових питань, до лікарів при виникненні проблем зі здоров'ям. Такі фахівці стали висококваліфікованими експертами в своїй області завдяки придбанню відповідних знань і неодноразового застосування цих знань для вирішення проблем на практиці. Тому часто консультації фахівців стають відмінним способом вирішення проблеми. Обсяг їхніх знань і досвіду більше, ніж у звичайної людини.

Але для того, що б звернутися до фахівця, потрібно вирішити ще декілька завдань:

• дізнатися, чи є обрана людина компетентним фахівцем;
• чи має даний фахівець в руках всі можливі факти і чи розглянув всі можливі альтернативи;
• вислухати уважно аналіз можливого ризику, альтернативних шляхів і прийняти рішення.

Прийняття рішень в групі

Маргарет Тетчер заслужила світове визнання після перемоги у війні за Фолклендські острови. Вона здивувала всіх тим, що знову і знову приймала правильні рішення, хоча не мала досвіду у веденні зовнішньої політики і ніколи не служила в армії. У цьому їй допомагала правильно підібрана команда радників. Одні з них володіли найрізноманітнішим досвідом, другі добре знали зовнішню політику, треті були знайомі з системою оборони, а решта прекрасно вивчили систему охорони здоров'я, трудові відносини або якісь інші галузі. В результаті, коли Аргентина атакувала Фолклендські острови, Тетчер не треба було ставати експертом по військовій логістиці або вивчати американську дипломатію, а просто потрібно було залучити людей, які володіли цими знаннями і бажали передати їх їй.

У соціальній психології таке явище називається трансактивною пам'яттю: знанням, локалізованим в пам'яті окремих членів групи і способами його передачі іншим (Wegner, 1987, 1995). Багато груп мають трансактивну пам'ять, у кожної групи більше знань, ніж у окремого її члена (Hollingshead, 2000; Liang, Moreland & Argote, 1995; Wegner, Erber & Raymond, 1991). Оскільки трансактивна пам'ять групи містить велику кількість інформації, рішення групи можуть бути правильнішими за рішення окремої людини. Експеримент, проведений Ларрі Майклсеном, Уорреном Уотсоном і Робертом Блеком (Michaelsen, Watson & Black, 1989), прекрасно це ілюструє.

На прийняття рішень впливає безліч факторів. По-перше, це внутрішні потреби, цінності та уподобання людини. Важливо, щоб вона знала, чого хоче, що їй подобається, що їй необхідно і що вона цінує. По-друге, це зовнішні чинники –правила і закони, які потрібно дотримуватися, очікування оточуючих, інші зовнішні обставини життя людини.

Для генерування рішень використовують різні методи і способи. Одна з найбільш ефективних методик називається «Правило світлофора» і складається з трьох кроків:

Крок 1. Зупинись

Подумайте, чи можете ви прийняти рішення негайно. Не дозволяйте іншим квапити вас, краще почекати, ніж потім страждати від наслідків необдуманого рішення. Найгірші рішення люди приймають в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, тому завжди приймайте рішення тільки на тверезу голову. Не приймайте важливих рішень під впливом сильних емоцій. Якщо нервуєте або відчуваєте злість, потрібно для початку заспокоїтися, а потім намагатися зрозуміти суть проблеми і що від вас вимагається.

Крок 2. Подумайте

Перш ніж прийняти рішення, зберіть всю необхідну інформацію і зверніться за порадою до тих, кому довіряєте. Розгляньте всі можливі варіанти свого вибору (але не менше трьох) і визначте «плюси» і «мінуси» кожного з них. Уявіть, як будуть розвиватися події і, що ви будете відчувати. Також поставте себе на місце людей, яких цей варіант стосується.

Крок 3. Вибери

Зробивши вибір, візьміть на себе відповідальність за його наслідки. Це означає також готовність захищати своє рішення. Якщо ви впевнені у своїй правоті, зробити це буде не важко. Пам'ятайте, що ви маєте право і передумати. Якщо ви переконалися, що ваш вибір не найкращий, немає нічого поганого в тому, щоб визнати це і поміняти своє рішення. Сприймайте негативний результат не як поразку, а як корисний досвід, який допоможе уникати помилок в майбутньому.

Існують латеральний і вертикальний типи мислення. Латеральне мислення – це роздуми «навколо проблеми», воно генерує ідеї, а вертикальне мислення їх розробляє (DeBono, 1986, p. 6). Різниця між ними ілюструє одна байка:

У XIX столітті в Лондоні жив купець, який заборгував лихварю велику суму грошей. Термін оплати наближався, купець не міг розплатитися, йому погрожували ганьба і в'язниця. Користуючись ситуацією, старий і потворний лихвар запропонував пробачити борг, якщо купець віддасть йому в дружини свою юну дочку. Батько з дочкою прийшли в жах. Побачивши це, лихвар запропонував кинути жереб: він покладе в порожній гаманець два камінчика – чорний і білий, а дівчина наосліп витягне один з них. Якщо трапиться білий, вона залишиться з батьком, а той з прощеним боргом. Якщо чорний – стане дружиною лихваря. Вони змушені були прийняти пропозицію.

Та дівчина встигла помітити, що лихвар поклав два чорних камінчика. Тоді вона витягла камінчик, і, не глянувши на нього, ніби випадково впустила його на доріжку, де він загубився серед інших. «Яка прикрість! – вигукнула дівчина. – Та цьому можна легко зарадити: подивімося, якого кольору залишився камінчик і дізнаємося, який витягла я». Оскільки другий камінчик теж був чорного кольору, отже вона витягла білий камінчик: не міг же лихвар зізнатися в шахрайстві при свідках.

Якби дівчина мислила типово (вертикально), то швидше за все викрила б лихваря в шахрайстві. І в даному випадку, їй би знову довелося витягати камінчик. Але в байці дівчина використала латеральний тип мислення. Придумала нестандартний тип дій і виграла. Латеральне мислення іноді використовують, як синонім творчості.

Творчість (креативність) – це здатність мислити вільно, знаходити свіжі ідеї, оригінальні рішення, швидко пристосовуватися до змін і нових обставин. Люди говорять: «Це творчість», якщо людина зробила щось таке, що можна назвати незвичайним, але в той же час значущим і корисним. Таким чином, творчість визначається через наслідки процесу, а не як сам процес.

Творчість можна описати за допомогою трьох S:

• Sensivity - чутливість;
• Synergy - синергія;
• Serendipity - інтуїція.

Чутливість – це використання почуттів. Потрібно творчо підходити не тільки до вирішення завдань, але і до їх постановки. Бачити у себе в уяві або чути деталі кінцевого результату творчого процесу.

Синергія – це з'єднання речей в єдине ціле - корисне і функціонуюче. Закон синергії говорить: «Ціле більше, ніж сума окремих частин». Очевидно, що досвід, зусилля і знання двох осіб при їхній спільній роботі дозволяють розширити можливості цієї команди у багато разів. Люди, взаємодіючи один з одним, створюють певну систему, в якій окремі учасники посилюють один одного.

Мозковий штурм ілюструє даний ефект. Коли працівники придумують вирішення конкретної проблеми окремо, є ймовірність, що керівник отримає лише декілька списків ідей, непридатних для повноцінної реалізації. У той же час спільний творчий процес, при якому кожна людина в команді генерує ідеї і їх чують всі інші, може мати набагато кращий ефект. Справа в тому, що думка, висунута одним з членів команди, моментально підхоплюється іншими, розвивається і доповнюється. В результаті з'являються нові цікаві ідеї, які доопрацьовуються і втілюються в життя.

Інтуїція веде до несподіваного, незапланованого відкриття. Інтуїція відіграє дуже важливу роль в творчості і в процесі прийнятті рішень, однак вона також базуватися на знаннях.

Креативні здібності допомагають розглянути проблему з усіх боків, оцінити можливі варіанти і наслідки, знайти оригінальні ідеї для вирішення конфліктів, виходу з кризових ситуацій.

Хтось може не погодитися, в існуванні «стратегій творчого мислення», адже творчість і правила – поняття взаємовиключні. Але за спостереженнями Байлін (Bailin, 1987), в творчому процесі завжди дотримуються певних правил. Наприклад, сонети неодмінно повинні містити 14 рядків певного розміру і ритму, всі великі балетні постановки засновані на техніці танцю, а всі наукові відкриття були зроблені фахівцями у своїй галузі. Таким чином, творчість (креативність) має на увазі не тільки наявність навичок нетрадиційного мислення, а й знання загальноприйнятих правил – адже для того, щоб від них відступити, їх щонайменше необхідно знати.

Думка, що творчі здібності є лише у небагатьох людей, є помилковою. Творче мислення – це навичка, над якою потрібно працювати, просто в одних вона більш розвинена, а деяким доведеться докласти більше зусиль.

Шкода, що в шкільній програмі небагато часу приділяється розвитку креативності. Але це можна змінити, більше застосовуючи на уроках такі методи та прийоми, як мозковий штурм, обговорення в групах, виконання творчих проектів.

Нижче наведено тренінги, що проводяться за діючою програмою предмета «Основи здоров’я» для 1-9 класу. Знайомство з цими тренінгами важливо для розуміння того, яким чином досягається набуття життєвих навичок в рамках навчально-виховного процесу.

Тренінги для початкової школи

1 клас

Тренінг 6. Вчимося приймати рішення. На цьому уроці діти пояснюють, чому слід продумувати наслідки своїх вчинків, демонструють уміння використовувати «Правило світлофора».

Тренінги для основної та старшої школи

6 клас

Тренінг 2. Вчимося ухвалювати рішення. В ході заняття учні вчаться розрізняти прості, щоденні та складні рішення, називають чинники, що впливають на прийняття рішень, пояснюють алгоритм прийняття рішень за «правилом світлофора».

Список використаних джерел:

1. Словари и энциклопедии на Академике [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://dic.academic.ru.
2. Халперн Д. Мастера психологии. Психология критического мышления. / Д. Халперн / пер. на рус. Н. Мальгина, С. Рысев, Л. Царук. – Питер, 2000. — 512 с.
3. Чалдини Р. Социальная психология. Пойми других, чтобы понять себя! / Р. Чалдини, Д. Кенрик, С. Нейберг / пер. на рус. Н. Миронов, Л. Ордановская, Л. Царук, С. Чилингарова. – СПб. : прайм. ЕВРОЗНАК, 2002. – 256 с.