Модуль 3. Методологія викладання курсу «Вчимося жити разом»

Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

Поняття життєвих навичок

Склад і класифікація життєвих навичок

Структура життєвих навичок

Навички, що сприяють соціальному благополуччю (міжперсональні навички)

Навички, що сприяють психологічному благополуччю (внутнішньоперсональні навички)

Життєві навички і здоров’я

Життєві навички і якість освіти

Життєві навички та розбудова миру

Система освіти в її сучасному вигляді сформувалася в епоху індустріалізації, коли великі промислові підприємства потребували працівників, які впродовж робочого дня виконували відносно прості дії біля конвеєра, а їх менеджери, банкіри та бухгалтери могли упродовж всього життя послуговуватися знаннями та навичками, які вони отримали у вищій школі. У постіндустріальну епоху, коли на більшості виробництв ручна праця витісняється автоматикою і роботами, а бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій вносить неперервні зміни у всі сфери життя, освіта має готувати кадри до вимог пост-індустріальної інформаційної ери. Замість накопичення певної кількості знань, сучасний випускник повинен вміти самостійно здобувати інформацію, критично її осмислювати та креативно використовувати для аналізу та вирішення проблем і виконання проектів.

Особливого значення набувають соціальні навички, зокрема, навички ефективної комунікації, групової взаємодії, в тому числі, й мережевої. В умовах постійних змін, які відбуваються у суспільстві, люди також потребують особливих навичок, які формують здорову самооцінку, підвищують їх стресостійкість, допомагають у досягненні цілей. Саме тому, на рубежі століть з’явилося поняття «життєвих навичок», а також виникла педагогічна технологія, яка називається «Освіта на Основі розвитку Життєвих Навичок», скорочено – ООЖН.

Життєві навички – дослівний переклад з англ. life skills. Але в англійській мові skills означає не лише навички (уміння, відпрацьовані до автоматизму), а й здатність до чогось або компетентність. Тому термін «життєва компетентність» був би точнішим, але в пострадянських країнах прийнято термін «життєві навички», і тому ми надалі використовуватимемо його, розуміючи під життєвими навичками низку психологічних і соціальних компетентностей, які допомагають людині ладнати зі своїм внутрішнім світом і будувати продуктивні стосунки із соціальним оточенням.

Чітко визначеного переліку життєвих навичок не існує, їх налічують близько двадцяти. Серед них:

• навички ухвалення рішень;
• комунікативні навички;
• навички вираження почуттів і керування ними;
• навички критичного мислення;
• навички усвідомлення негативних впливів і тиску з боку однолітків, а також навички опору їм (здатність сказати «ні» наркотикам, алкоголю, тютюнокурінню, раннім сексуальним стосункам тощо);
• навичка постановки цілей та ін.

Не існує і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок. Найчастіше життєві навички об’єднують у дві групи – внутрішньоперсональні (психологічні) та міжперсональні (комунікативні) навички. Внутрішньоперсональні навички поділяють на інтелектуальні (когнітивні) та емоційно-вольові.

Класифікація життєвих навичок

Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги, яку пов’язують із гармонійною організацією психіки та її здатністю адаптуватися до стресів. Психологічно врівноважені люди більше насолоджуються життям і легше долають виклики і проблеми. Вони навіть інакше ставляться до них. «Здорова людина бачить у проблемах можливості, а хвора — у можливостях проблеми», — зауважив відомий психіатр Алан Фром.

Люди з високим рівнем психологічної рівноваги демонструють:

• позитивну самооцінку, яка тісно пов’язана зі здатністю керувати своїм життям;
• послідовність і передбачуваність, що свідчить про сформованість характеру;
• цілеспрямованість, яка ґрунтується на позитивному баченні майбутнього і потребі у самореалізації;
• автономність (незалежність), яка забезпечується умінням приймати відповідальні рішення;
• відчуття єдності з іншими людьми, що приносить у життя стабільність і наповнює його сенсом.

Психологічно врівноважені люди краще усвідомлюють свої почуття і вміють висловити їх з повагою до інших. Замість негайно реагувати на ситуацію, вони завжди намагаються ухвалити зважене рішення, керуючись моральними цінностями та відповідальністю. Не дивно, що здатність до самоконтролю, сприяє кращим соціальним комунікаціям та зменшенню проявів депресії.

Нижче наведено структуру внутрішньоперсональних (інтелектуальних та емоційно-вольвих) навичок.

Деякі діти здаються соціально адаптованими від народження, в той час як інші потерпають від різних випробувань соціуму; деякі є дуже товариськими і легко заводять собі друзів, інші за своєю природою сором’язливі; деякі вміють контролювати свої емоції, інші – швидко виходять з себе; деякі є природженими лідерами, а інші – завжди намагаються підлаштовуватися.

Немає сумніву, що діти з краще розвиненими соціальними навичками мають переваги в житті. Вони не тільки відчувають вигоди від позитивних стосунків, але й мають кращу успішність у навчанні; краще самопізнання та в цілому набагато стійкіші до життєвих випробувань.

Упродовж останніх років вчені все більше переконуються, що соціальним навичкам можна і потрібно вчитись. Багато досліджень довели, що сором'язливі діти можуть стати більш відкритими і товариськими, агресивні – можуть навчитися самоконтролю, а діти, що відають перевагу усамітненню, можуть навчитися дружити. Для цього у навчальних закладах впроваджують освітні програми з розвитку соціальних навичок. Окрім відповідного змісту, такі програми потребують застосування особливих педагогічних методів та організації навчального процесу. Далі наведено структуру окремих соціальних навичок.

Життєві навички сприяють кращій соціальній адаптації дитини, її інтелектуальному й емоційному благополуччю, позитивній і здоровій поведінці. Особливе місце серед них належить навичкам протидії соціальному тиску, що допомагають молоді навчитися діяти незалежно у сучасному світі, критично ставитися до можливих негативних впливів однолітків та ЗМІ. Тому їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров’я.

Навички протидії соціальному тиску є основою переважної більшості ефективних програм профілактики правопорушень, насилля, вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, а також ВІЛ/СНІДу. Тому на формування життєвих навичок спрямовані:

• сотні програм по всьому світу;
• активне їх впровадження на теренах пострадянського простору;
• підтримка з боку впливових між­народ­них організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД та інших).

Глобальними прагматичними цілями цих програм є:

• · скорочення числа курців в підлітковому та молодіжному середовищі;
• · зниження рівня вживання алкоголю, наркотиків;
• · пізніший початок статевого життя;
• · вибірковість статевих контактів і використання презервативів;
• · зниження темпів поширення ВІЛ / СНІДу.

Навчання життєвих навичок є необхідним елементом високоякісної освіти. Вони підвищують конкурентоспроможність випускників на ринку праці, адже сьогодні кандидату на пристойну посаду недостатньо досконалого володіння професією. Необхідно мати комплекс психосоціальних умінь: критично і творчо мислити, адекватно сприймати себе й оточення, приймати зважені рішення, будувати конструктивні міжособистісні стосунки, залежно від потреби демонструвати здатність працювати в команді чи бути лідером, зацікавлювати і створювати мотивації для інших, розв’язувати проблеми та керувати стресами.

Життєві навички сприяють розвитку таких цінних особистих якостей, як миролюбність, толерантність, чуйність, оптимізм, стресостійкість, а також зменшенню рівня агресії та створенню сприятливого психологічного клімату в родині, класі, школі. Масове впровадження у навчальних закладах програм розвитку життєвих навичок через декілька років сприятиме зменшення рівня агресії у суспільстві та розбудові стійкого миру в державі.

До життєвих навичок, які сприяють розвитку миролюбності, відносять навички:

• самоусвідомлення та самооцінки;
• ефективної комунікації;
• кооперації;
• керування стресами;
• емпатії;
• асертивності (неагресивної впевненості);
• розв’язання проблем і прийняття рішень;
• запобігання ескалації та розв’язання конфліктів;
• пошуку консенсусу і примирення.

Список використаних джерел:

1. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] // Алатон. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.
2. Навички заради здоров'я. Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров'я. — ВООЗ — К., 2004.
3. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. — К.: Генеза, 2005. — 80 с.