Зміст

Для успіху в житті вміння спілкуватись з людьми набагато важливіше за наявність таланту

Джон Леббок,

британський енциклопедист, політик

Функції комунікації

Вербальне і невербальне спілкування

Бар’єри ефективного спілкування

Поради для ефективного спілкування

Гендерні відмінності невербального спілкування

Складові активного слухання

Навчання комунікативним навичкам у школі


	Спілкування (комунікація) – процес обміну думками, почуттями, враженнями, загалом повідомленнями.

Уміння ефективного спілкуватися – один із найголовніших чинників успіху в будь-якій сфері сучасного життя. Побудувати кар'єру, завести надійних друзів, облаштувати своє особисте життя, домогтися успіху і визнання – неможливо без уміння ефективно спілкуватися.

Комунікативна компетентність є надійним фундаментом здорових міжособистісних стосунків і професійного успіху. Удосконалення навичок міжособистісного спілкування може відкрити перед людиною нові можливості. Коли ми правильно і точно висловлюємо свої думки, наша точка зору стає зрозумілою іншим людям. Тому більш ймовірно, що нам вдасться досягти взаєморозуміння.

Функції комунікації

Комунікація виконує кілька важливих для життя людей функцій:

Задоволення потреби в спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як в їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
Уточнення уявлення про себе. За допомогою комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
Демонстрація поваги до іншого. Зустрівши знайому людину ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт» тощо. Ти самим ми показуємо, що вирізняємо цю людину серед інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, але і, що ще більш важливо, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватися і поглиблюватися, або псуватись і заморожуватись.
Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо шляхом спостереження, читання, перегляду телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з оточуючими. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передання і отримання інформації.
Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоч один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку.

Вербальне і невербальне спілкування

Люди можуть передавати свої повідомлення словами, тобто вербально (усно або письмово) і без слів – невербально (за допомогою інтонації, сили голосу, темпу вимови, а також міміки, жестів, положення тіла).

Вербальна комунікація – процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того ж мовного співтовариства.

Невербальна комунікація – обмін невербальними сигналами, які супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в даній культурі або даному мовному співтоваристві.

До невербальних засобів спілкування відноситься міміка обличчя, пози, жести, рухи, а також так звана парамова – невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації. Наприклад, коли ми хочемо ефектно завершити промову або підкреслити значення своїх слів, ми доповнюємо наше словесне повідомлення інтонацією: надаємо своєму голосу певну висоту, гучність, темп і тембр.

Бар’єри ефективного спілкування


	Ефективна комунікація – це обмін повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємну повагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець.

Здається, що може бути простіше спілкування: один говорить, інший слухає. Але цей процес не такий простий, адже нерідко трапляється, що зміст відправленого нами повідомлення не збігається з тим, яке отримує співрозмовник (рис. 1).

Рис. 1. Бар’єри у спілкуванні

Ми часто ображаємося, якщо хтось не розуміє наші бажання або мотиви наших вчинків. Але насправді дві людини можуть подивитися той же фільм, прочитати ту ж книгу і отримати від них протилежні враження. Якщо вони сперечаються між собою, то роблять це тому, що їхні внутрішні моделі реальності не зовсім однакові. Детальніше про причини виникнення непорозумінь у спілкуванні дізнаєтесь тут.

Поради для ефективного спілкування

Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником. Для цього продемонструйте співрозмовнику зацікавленість і готовність до розмови виразом обличчя і положенням тіла.
Слухайте активно: подавайте співрозмовнику сигнали, що ви слухаєте його уважного і намагаєтеся зрозуміти. Для цього час від часу повторюйте своїми словами найбільш важливі висловлювання співрозмовника. Робіть це з позитивною або питальною інтонацією, робіть короткі зауваження на кшталт «так, розумію», «точно», «цікаво», «чудово».
Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника.
Не переривайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію.
Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами. Чим конкретніше буде висловлена ідея, тим простіше іншій людині зрозуміти її.
Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості).
Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовнику більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо).

Гендерні відмінності невербального спілкування

Невербальне спілкування чоловіків і жінок має істотні відмінності. Відмінності в жестикуляції настільки очевидні, що тільки на їх підставі можна легко розпізнати чоловіка і жінку навіть за описом. Наприклад, жести «стукнути кулаком по столу», «почухати потилицю», «потирати руки від задоволення/передчуття» характеризуються як переважно чоловічі. А жести: «тупнути ногою», «сплеснути руками», «ламати руки», «закотити/опустити очі», розпізнаються, як жіночі.

Цікаво, що чоловіки і жінки не тільки по-різному використовують невербальні засоби спілкування, але й по різному інтерпретують їх. Іноді саме неточне декодування повідомлень стає причиною проблем в спілкуванні між статями.

Складові активного слухання

Активне слухання – необхідна умова ефективної комунікації. Воно включає в себе зосередження, розуміння, запам'ятовування і критичний аналіз.

Зосередження – це концентрація уваги на тому, що і як повідомляють одне одному співрозмовники. Здатність зосереджуватися можна посилити, якщо перемикатися з ролі мовця на роль слухача, При цьому потрібно дослухати співрозмовника до кінця, перш ніж відповісти. Також важливо підтримувати зоровий контакт, демонструвати свою зацікавленість словами, виразом обличчя, інтонацією, показувати це мімікою, жестами (наприклад, нахилитися до співрозмовника, торкнутися його руки). Необхідно дотримуватися комфортної дистанції, не порушуючи особистого простору співрозмовника.

Розуміння – процес розшифровки повідомлень, тобто усвідомлення їх смислу. Розуміння потребує емпатії – здатності розпізнавання або переживання почуттів, думок і прагнень іншої людини. Активно слухати означає намагатися краще зрозуміти співрозмовника. Для цього використовують уточнюючі запитання і парафрази – переказ суті почутого своїми словами, наприклад «Чи правильно я зрозумів, що ...».

Запам'ятовування – це процес накопичення отриманих від співрозмовника даних з метою подальшого їх відтворення. Часто ми майже відразу забуваємо почуту інформацію (наприклад, ім'я людини, з якою щойно познайомилися). Запам'ятовування поліпшується при повторенні інформації, використанні мнемонічних прийомів і (коли це можливо) складанні нотаток.

Критичний аналіз – це процес відокремлення фактів від суджень, оцінка обґрунтованості зроблених суджень і висновків. Факт – це перевірене твердження; висновок – це умовивід з декількох вихідних суджень (посилок) шляхом встановлення логічного зв'язку між ними. Критично мислити означає вміння ставити і отримувати відповіді на такі запитання: чи базується висновок на визнаних фактах; чи є висновок логічно обґрунтованим; чи немає часом достовірної інформації, що ставить під сумнів логічність висновків.

Навчання комунікативним навичкам у школі

Під час навчання у школі діти активно розвивають навички комунікації на багатьох уроках, а також в позаурочний час у школі і вдома. Культура спілкування формується під впливом родини, друзів, а також засобів масової інформації. Однак деякі важливі аспекти навичок комунікації нерідко залишаються поза увагою. Це, зокрема, уміння слухати і чути, розуміти і використовувати «мову жестів», уникати непорозумінь, долати невпевненість у спілкуванні, знайомитися з новими людьми, просити про послугу чи допомогу тощо. Заповнити ці прогалини допомагають тренінги, які проводяться на уроках основ здоров’я або у старшій школі на виховних годинах.

Нижче наведено тренінги, що проводяться за діючою програмою предмета «Основи здоров’я» для 1-9 класу та в рамках виховних годин у 10 (11) класах. Знайомство з цими тренінгами важливо для розуміння того, яким чином досягається набуття життєвих навичок в рамках шкільних тренінгових занять.

Тренінги для початкової школи

2 клас

Тренінг 3. Наука спілкування. На цьому уроці діти вчаться розпізнавати вербальні та невербальні способи спілкування, щире і нещире спілкування, тренуються робити і приймати компліменти.

3 клас

Тренінг 4. Школа спілкування. Відпрацьовується уміння розуміти і використовувати «мову жестів», а також вміння попросити про послугу чи допомогу, пояснюються переваги ввічливого спілкування.

Тренінг 5. Уміння слухати. Діти усвідомлюють різницю між поняттями «слухати» і «чути», демонструють навички активного слухання (уміння «слухати усім тілом»).

Тренінги для основної та старшої школи

5 клас

Тренінг 4. Що сприяє порозумінню між людьми. Діти відпрацьовують навички комунікації, аналізують чинники, які сприяють взаєморозумінню і заважають йому.

Тренінг 6. Спілкування з дорослими. Урок сприяє розвитку важливих комунікативних навичок, виховує повагу до старших, мотивує дітей у разі виникнення проблем звертатися до дорослих, яким вони довіряють.

Тренінг 7. Спілкування з однолітками. Діти розвивають навички рівноправного спілкування з однолітками, вчаться розпізнавати ознаки дружнього та недружнього спілкування, протидіяти проявам агресії у своєму середовищі, захищати друзів від кривдників, звертатися по допомогу в критичних ситуаціях.

6 клас

Тренінг 4. Ефективне спілкування. Учні досліджують прогрес у засобах комунікації, розвивають уміння висловлюватися конкретно, ставити уточнювальні запитання, використовувати парафраз, щоб уникати непорозумінь.

Тренінг 6. Навички спілкування. Розвивають базові комунікативні навички: уміння знайомитися, підтримувати розмову, завершувати спілкування. Вчаться долати зайву сором’язливість, тренуються робити і приймати компліменти.

10 клас

Тренінг 2. Ефективне спілкування. Учні знайомляться з формулою ефективного спілкування STEPS, в якій:

S (space) – це поняття про особистий простір, в якому людина почувається комфортно при контактах з різними людьми.

T (take turns) – це правило, яке вимагає говорити по черзі, адже спілкування –рівноправний процес, в якому кожен повинен мати можливість висловитися.

E (eye contact) – необхідність встановлення зорового контакту, який сприяє ефективній комунікації. Адже так ми не тільки виявляємо повагу до людини, а й маємо змогу спостерігати за її мімікою і розуміти емоції.

P (polite) – це ввічлива, приязна та відкрита манера спілкування, яка є надзвичайно привабливою. З ввічливими людьми залюбки спілкуються і встановлюють дружні стосунки.

S (stay on topic) – вимагає залишатися в темі (не змінювати її), доки триває обговорення.

Список використаних джерел:

Вердербер Р., Вердербер К. Психология общения. – СПб.:прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 320 с.
Основи здоров'я: Підручник для 9 класу [Електронний ресурс] / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко // Алатон. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://autta.org.ua/files/files/2%20Maket%20Osnovy%20Zdorov'ya%209%20klas.pdf.
Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] // Алатон. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.

Опорна схема